***
У Христа є руки – це ж бо наші руки.
У Христа є ноги – це ж бо наші ноги.
Знає Він – Спаситель – всі тілесні муки,
Знає Він – Спаситель – всі людські тривоги.
Нашими ногами Він сьогодні ходить,
Нашими руками пропонує Небо.
На Господнім полі рясно жито сходить,
На Господнім полі слуги вірні треба.
Хто звертає долі, як не Божі діти?
Хто звертає долі на святу дорогу?
У Христа є ноги – ними йдуть по світу
Люди, що схилили душі перед Богом.
У Христа є серце – нашими словами,
Нашою любов’ю Він іде спасати…
У Христа єнами виболені рани.
До роботи прагне хто з Ісусом стати?
У Христа є руки – це ж бо наші руки.
У Христа є ноги – це ж бо наші ноги.
Знає Він – Спаситель – всі тілесні муки,
Знає Він – Спаситель – всі людські тривоги.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : В размытых границах - Людмила Солма *) Примечание:
Внимать (внять)-
http://etymolog.ruslang.ru/vinogradov.php?id=vnimat&vol=3
http://www.krotov.info/slovari/V/N/wrd_3338.htm
Преходящий (преходят)-
http://ushdict.narod.ru/167/w50263.htm
Пресекая попытки "критиканского ёрничества" поясняю:
"как преходят... усталости - в неги" (здесь имеется ввиду "усталость" роженицы и "блаженство неги" - когда слышишь первый крик своего новороженного малыша - это ни с чем не_сравнимое_счастье!)
Один из любимых мной верлибристов - Геннадий Айги - просто немеряная глубина поэтически-философской мысли, я даже и не пытаюсь дотягиваться до его высот - но частенько невольно откликаюсь на его произведения неким отдаленным подобием "философской переклички", облаченной и в мою "индивидуальность" таких вот личных "соразмышлений".
